Стан, коли людина втрачає здатність до ясного мислення, сприйняття або реакції; заціпеніння, притупленість розуму та почуттів, часто внаслідок втоми, шоку, сильного переживання або хвороби.
отупілість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |