Значення
- (Лінгвістика) –
Властивість або стан того, що є одноманітним; відсутність різноманітності, змін, однаковість, монотонність.
- (Лінгвістика) –
Однаковість, схожість між собою окремих частин, елементів чогось, що утворює цілісність.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. одноманітність, р. одноманітності, д. одноманітності, з. одноманітність, о. одноманітністю, м. одноманітності, к. одноманітносте