отупляючий
[otupljɑjut͡ʃɪj] Прикметник
Буква:О
Значення
- (Психологія) –
Який викликає отупіння, призводить до втрати гостроти розуму, сприйняття; що робить людину тупою, затьмареною, бездумною.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. отупляючий, р. отупляючого, д. отупляючому, з. отупляючого, о. отупляючим, м. отупляючім