отуречення

[oturɛt͡ʃɛnnjɑ] Іменник

Буква:О

Значення

  1. (Історія) –

    Історичний та культурний процес поширення турецьких звичаїв, мови, релігії (ісламу) та способу життя серед народів, що населяли територію Османської імперії, зокрема серед українського населення (наприклад, у Криму чи на Півдні України) в період османського панування.

  2. (Історія) –

    У ширшому сенсі — добровільне або примусове запозичення елементів турецької ідентичності, що вело до зміни етнокультурного обличчя окремих груп населення.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. отуречення, р. отуречення, д. отуреченню, з. отуречення, о. отуреченням, м. отуреченні, к. отуречення

Більше записів