отуречування

[oturɛt͡ʃuʋɑnnjɑ] Іменник

Буква:О

Значення

  1. (Історія) –

    Історичний та політичний процес насильницької асиміляції нетурецьких народів Османської імперії, спрямований на позбавлення їх національної, культурної та релігійної ідентичності шляхом насадження турецької мови, звичаїв та ісламу.

  2. (Соціологія) –

    У переносному значенні — нав’язування чужих, грубих звичаїв, манери поведінки або поглядів; опростовання, озвірення.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. отуречування, р. отуречування, д. отуречуванню, з. отуречування, о. отуречуванням, м. отуречуванні, к. отуречування

Більше записів