Значення
- (Психологія) –
Стан, коли увага або зосередженість на чомусь зменшуються, стають непевними або розсіюються; відсутність чіткої концентрації.
- (Техніка) –
У техніці та оптиці — властивість зображення або оптичної системи бути нечітким, не в фокусі; розмитість.
- (Психологія) –
У переносному значенні — розсіяність, невизначеність позиції, цілей або стратегії, що призводить до неефективності.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. розфокусованість, р. розфокусованості, д. розфокусованості, з. розфокусованість, о. розфокусованістю, м. розфокусованості, к. розфокусованосте