Словник Української
1. Який перебуває сам, без інших людей; самітний, самотній.
2. Який не має родини, близьких людей; позбавлений родинного чи товариського кола.
3. Який відчуває самотність, почуття відокремленості від інших.
4. Який відбувається або переживається на самоті, без участі чи спілкування з іншими.
5. Розм. Який є єдиним, один-однісінький у своєму роді.
1. Стан людини, яка перебуває у фізичній або соціальній ізоляції, позбавлена постійного спілкування, близьких стосунків або відчуває себе покинутою, що часто супроводжується почуттям нудьги, сумної порожнечі та емоційного дискомфорту.
2. Почуття внутрішньої відчуженості, відокремленості від оточення або суспільства, навіть перебуваючи серед людей; переживання власної психологічної ізоляції.
3. У філософському та екзистенційному сенсі — стан, що відображає фундаментальну відокремленість особистості від світу та інших людей як невід’ємну частину людського буття.
1. У самотності, без інших людей; самотно.
2. У відокремленості від інших предметів, ізольовано, поодинці.
3. У стані внутрішньої самотності, почуття відчуженості від оточення.
1. Стан, коли людина перебуває фізично або емоційно відокремленою від інших, відчуває відсутність близьких стосунків, спілкування чи розуміння; самітність.
2. У релігійній практиці: добровільне усамітнення, відлюдне життя з аскетичною метою (наприклад, у чернецтві).
3. Заст. Стан самотньої, незаміжньої жінки; дівоцтво.
1. Людина, яка перебуває поза шлюбом, не має сім’ї або постійного партнера; той, хто живе самотньо, відокремлено від інших.
2. Спортсмен, який бере участь у змаганнях самостійно, не в команді, а так само човен, призначений для одного веслувальника.
3. Розмовна назва одиночного ув’язнення, камери в тюрмі або СІЗО, де утримується одна людина.
4. У карткових іграх — вид гри, зазвичай на одного гравця (наприклад, пасьянс).
5. У техніці — транспортний засіб (велосипед, мотоцикл) з одним сидінням для водія, без можливості перевезення пасажира.
1. Який складається з одного предмета, одного елемента або призначений для однієї особи; одинарний.
2. Який відбувається, перебуває або існує сам, без інших; окремий, поодинокий.
3. Який не має пари, супутника або родичів; самітний.
4. (У спеціальних термінах) Який стосується одного об’єкта, одного випадку або має одну ціль; наприклад, одиночний постріл, одиночне замовлення.
1. Той, хто працює, діє або живе поодинці, не в колективі, не в групі; людина, яка воліє самотній спосіб життя.
2. Тварина, яка веде поодинокий, не стадний спосіб життя.
3. Ув’язнений, який відбуває покарання в одиночній камері.
4. У спортивних змаганнях (перев. у веслуванні) — спортсмен, що виступає на човні-одиночці.
1. Жінка або дівчина, яка перебуває в стані самотності, живе самотньо, без родини або постійного супутника життя.
2. Тварина (самка), яка живе поодинці, а не в парі або групі.
3. У спорті (наприклад, теніс, бадмінтон) — жіночий одиночний розряд або учасниця змагань у такому розряді.