одиночний

Значення

1. (Лінгвістика) –

   Який складається з одного предмета, одного елемента або призначений для однієї особи; одинарний.

2. (Лінгвістика) –

   Який відбувається, перебуває або існує сам, без інших; окремий, поодинокий.

3. (Лінгвістика) –

   Який не має пари, супутника або родичів; самітний.

4. (Техніка) –

   (У спеціальних термінах) Який стосується одного об’єкта, одного випадку або має одну ціль; наприклад, одиночний постріл, одиночне замовлення.

Правопис та відмінювання