Значення
- (Психологія) –
Стан, коли людина перебуває фізично або емоційно відокремленою від інших, відчуває відсутність близьких стосунків, спілкування чи розуміння; самітність.
- (Релігія) –
У релігійній практиці: добровільне усамітнення, відлюдне життя з аскетичною метою (наприклад, у чернецтві).
- (Соціологія) –
Заст. Стан самотньої, незаміжньої жінки; дівоцтво.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. одиноцтво, р. одиноцтва, д. одиноцтву, з. одиноцтво, о. одиноцтвом, м. одиноцтві, к. одиноцтво