Значення
- (Лінгвістика) –
Властивість звуків, слів або поетичних рядів, що мають однаковий або дуже схожий звуковий склад; однаковість звучання.
- (Мистецтво) –
У музиці: однаковість висоти звуку; монофонія, одноголосся.
- (Лінгвістика) –
Переносно: одноманітність, відсутність різноманітності у висловлюваннях, думках, способі життя тощо.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. однозвучність, р. однозвучності, д. однозвучності, з. однозвучність, о. однозвучністю, м. однозвучності, к. однозвучносте