однозвучний
[odnozʋut͡ʃnɪj] Прикметник
Буква:О
Значення
- (Музика) –
Який має один звук, складається з одного звуку (про музичний інструмент, сигнал тощо).
- (Лінгвістика) –
Який видає однакові, монотонні звуки; одноманітний за звучанням.
- (Література) –
У літературознавстві: такий, що має однаковий звук у кінці рядків; що римується.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. однозвучний, р. однозвучного, д. однозвучному, з. однозвучного, о. однозвучним, м. однозвучнім