Словник Української Мови
Буква
1. Однотонний, що має один колір або відтінок кольору.
2. Однаковий за висотою, без змін у тоні (про звук, голос, спів тощо).
3. Постійний, одноманітний, без різноманітності, що не змінюється; нудний через свою одноманітність.
4. Матем. Такий, що або тільки зростає, або тільки спадає (про числову послідовність або функцію).
Приклад 1:
У Великін-Великін церкві, з височенними стелями бань, що губляться десь у мороці, куди не сягає світло свічок і лампадок, прохолода і тиша, і ту тишу ледве порушує монотонний, тремтливий голос читця. Той читець, гейби Хома Брут, злякано стоїть посеред церкви, поглядає одним оком на гріб з Христом, що його, розіп’ятого, а потім знятого, поклали отак посеред цієї великої церкви під шкляну покришку, і другим оком читає з книги таємничі слова, вимовляє їх тремтливим голосом — слова про те, як Христа мучили.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Приклад 2:
24.10.1931 Парадý IV Цегляний цоколь, і залізні грати, І напівтемний монотонний трам Товаришать солодким нашим снам Про супокій самітної кімнати. І що сумніш на холоді блукати, То все принадніший стає Сезам, Де сута радість усміхнеться нам Без перебоїв, ганджу і утрати.
— Зеров Микола, “Камена”