Значення
- (Лінгвістика) –
Прислівник. Поодинці, окремо від інших; у стані самотності чи відокремлення.
- (Лінгвістика) –
Прикметник (заст.). Одиничний, самотній, той, що перебуває один, без супутників чи товариства.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. одинець, р. одинця, д. одинцеві, з. одинця, о. одинцем, м. одинцеві, к. одинцю