Словник Української
1. Прийти до тями після непритомності, втрати свідомості; отямитися.
2. Опам’ятатися, усвідомити справжній стан речей після якогось сильного враження, захоплення, затьмарення розуму.
3. Розгубитися, збентежитися від несподіваності чогось; втратитися (часто з часткою «ні»: не може очуматися).
1. Який втратив здатність тверезо мислити, розумно діяти через сильне збудження, захоплення, подив, переляк тощо; приголомшений, збентежений.
2. Який виявляє ознаки такої втрати самоконтролю; безтямний, шаленний.
1. Властивість за значенням прикметника “очумілий”; стан, коли людина поводиться наче очуміла, несамовито, безтямно або втрачає здатність тверезо мислити й оцінювати ситуацію.
2. Рідко вживана назва психічного розладу, божевілля, стану помутніння свідомості.
1. Втратити здатність тверезо мислити, збожеволіти від сильного потрясіння, захоплення, раптових подій тощо; прийти в стан крайнього збудження чи затьмарення свідомості.
2. Розгубитися, втратити орієнтацію, спокій або можливість розсудливо діяти (часто від нерозуміння чогось, несподіваності ситуації).
3. Застаріле: стати божевільним, з’їхати з глузду.
1. Прийти до тями після непритомності, втрати свідомості; опритомніти.
2. Перен. Оговтатися після сильного потрясіння, переляку, захоплення; усвідомити справжній стан речей.
3. Розм. Протверезіти, прийти до нормального стану після сп’яніння.
Процес повернення до тверезого стану після сп’яніння, усвідомлення реальності після сильного емоційного збудження або ілюзорного сприйняття.
Переносно: прихід до розуму, усвідомлення правди або реального стану речей після періоду помилкових уявлень, марних сподівань або егоїстичного зациклення.
1. Приводити до тями, до свідомості; робити сприйнятливим до реальності, змушувати усвідомити факти або наслідки чогось, часто після стану захоплення, ілюзій, необачності.
2. Розбуркувати, збуджувати, примушувати до активних дій, виводити зі стану байдужості, апатії аля млявості.
1. Приходити до тями після непритомності, втрати свідомості або сну; опам’ятовуватися.
2. Переносно: усвідомлювати щось, приходити до розуміння реального стану речей, часто після періоду заблудження, захоплення або необачності; опам’ятовуватися.
1. Прийти до тями після непритомності, втрати свідомості; опритомніти.
2. Одужати після важкої хвороби, отямитися після стану, близького до смерті.
3. Перен. Прийти в нормальний стан після сильного морального потрясіння, стресу, заціпеніння; опам’ятатися.
1. Прийти до тями після непритомності, втрати свідомості або глибокого сну; опритомніти.
2. Переносно: повернутися до нормального стану після сильного потрясіння, захоплення, захворювання; відновити душевну рівновагу, здатність ясно мислити.