1. Стан людини, яка перебуває у фізичній або соціальній ізоляції, позбавлена постійного спілкування, близьких стосунків або відчуває себе покинутою, що часто супроводжується почуттям нудьги, сумної порожнечі та емоційного дискомфорту.
2. Почуття внутрішньої відчуженості, відокремленості від оточення або суспільства, навіть перебуваючи серед людей; переживання власної психологічної ізоляції.
3. У філософському та екзистенційному сенсі — стан, що відображає фундаментальну відокремленість особистості від світу та інших людей як невід’ємну частину людського буття.