Словник Української Мови
1. (геол.) Процес формування рифтів — великих лінійних структур земної кори, що виникають внаслідок її розтягування та опускання, зазвичай пов’язаний із тектонічною активністю та розходженням літосферних плит.
2. (геол., у ширшому сенсі) Сукупність геологічних процесів, що супроводжують утворення рифтових структур, включаючи розтягнення кори, субсиденцію, вулканізм та накопичення осадів.
Риф-шкентель — короткий трос, один кінець якого має око (кільце) або кноп, а другий — коси; призначений для зв’язування вітрила з риф-шкентелями (горизонтальними тросами на реї) під час взяття рифів (зменшення площі вітрила).
Олекса — чоловіче особове ім’я, народна форма церковного імені Олексій, що походить від грецького імені Алексіос (захисник, помічник).
Олекса — українське прізвище, утворене від однойменного імені.
Чоловіче особове ім’я грецького походження, українська форма імені Александрос (дав.-гр. Ἀλέξανδρος), що означає “захисник людей” або “обороняючий чоловіків”.
Історична назва (заст.) для мінералу александриту, різновиду хризоберилу, що змінює колір залежно від освітлення.
Риф-штерти — спеціальні короткі штерти (шнури, линви) на вітрилах, що використовуються для зв’язування (бракування) обраної (зарифленої) частини вітрила під час зменшення його площі при сильному вітрі.
1. Жіноче особове ім’я грецького походження, жіноча форма від імені Олександр, що означає “захисниця людей” або “оборонниця”.
2. Рідкісна народна форма жіночого імені Олександра, що вживається переважно в усному мовленні.
1. Власна назва поетичного твору, написаного олександрійським віршем (шестистопним ямбом із цезурою після третьої стопи та парними римами), що виник у французькій літературі епохи класицизму; також загальна назва творів, написаних таким розміром.
2. Рідкісна власна назва жіночого імені, похідного від чоловічого імені Олександр.
1. Дія за значенням дієслова “рихлити”; розпушування, розколихування, розхитування чогось твердого, злегка ущільненого (наприклад, ґрунту).
2. Технологічна операція в будівництві, гірничій справі, сільському господарстві тощо, що полягає в руйнуванні структури матеріалу (ґрунту, породи) без винесення його на поверхню, з метою поліпшення його властивостей або подальшого видобутку.
1. (про ґрунт, сніг тощо) Нещільний, пухкий, що легко розсипається, розпадається на частини.
2. (про будову тіла, тканини організму) М’який, нетонущий, нещільний, що втратив пружність.
3. (перен., про людину) Позбавлений енергії, міцності характеру; м’якотілий, безвольний.
4. (перен., про структуру, організацію) Нестійкий, непрочний, слабко зв’язаний.