риф

1. Підводне або навпівзануре скелясте піднесення морського дна на невеликій глибині, що утворює перешкоду для судноплавства.

2. Кораловий риф — геологічна структура, утворена переважно скелетами коралових поліпів, що накопичуються протягом тривалого часу в теплих морях.

3. Горизонтальна частина щогли, до якої кріпиться прямокутний вітрило.

4. У техніці — з’єднання двох деталей (наприклад, листів металу) шляхом їхнього відгинання та механічного зчеплення без використання зварювання чи клепок.

Приклади:

Приклад 1:
Організація може розвиваФ ти партнерські відносини на підставі спільної діяльності, яка дозволяє використовувати знання та спільно виходити на риФ нок (поєднання технологічних знань та знання ринку, маркеФ тингові знання). В результаті виникає особливий вид знань – міжорганізаційний і, відповідно, інтелектуальні активи, які маФ ють більшу вартість у порівнянні із вартістю знань окремих організаційФучасників альянсів, кластерів, мереж.
— Котляревський Іван, “Енеїда”

Приклад 2:
TTM (TimeФtoФmarket) – час, необхідний для виходу на риФ нок. Показник відстежує загальний час, витрачений підприємством на реагування на нові потреби, що з’явилися на ринку, тобто, час на виведення на ринок нового продукту/поФ слуги.
— Котляревський Іван, “Енеїда”

Приклад 3:
Звідси – заходи щодо реалізації політики управління ризиком: 1) ідентифікація окремих видів ризиків (включає три етаФ пи ідентифікації: зовнішніх ризиків у розрізі окремих напрямів діяльності підприємства; внутрішніх ризиків, притаманних окремих видам діяльності або госпоФ дарським операціям; формування загального комплекФ су ризиків); 2) оцінка широти і достовірності інформації, необхідної для визначення рівня ризиків; 3) дослідження дії об’єктивних і суб’єктивних факторів, що впливають на рівень ризиків підприємства; 492 ÑÓ×ÀÑͲ ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ4) вибір і використання відповідних методів оцінки імовірності настання ризикованої події за окремими видами ризиків; 5) визначення розміру можливих втрат при настанні риФ зикованої події за окремими видами ризиків; 6) встановлення гранично допустимого рівня ризиків за окремими видами діяльності (подіями, операціями); 7) визначення напрямів нейтралізації негативних наслідків окремих видів ризиків; 8) вибір і використання внутрішніх і зовнішніх механізмів нейтралізації негативних наслідків окремих видів риФ зиків; 9) оцінка результативності нейтралізації і організація моніторингу ризиків підприємства. Загалом, політика управління ризиками включає три осФ новних напрями: стратегія, рамки і навики оцінки.
— Котляревський Іван, “Енеїда”