рихлий
[rɪxlɪj] Прикметник
Буква:Р
Значення
-
(про ґрунт, сніг тощо) Нещільний, пухкий, що легко розсипається, розпадається на частини.
-
(про будову тіла, тканини організму) М’який, нетонущий, нещільний, що втратив пружність.
-
(перен., про людину) Позбавлений енергії, міцності характеру; м’якотілий, безвольний.
-
(перен., про структуру, організацію) Нестійкий, непрочний, слабко зв’язаний.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. рихлий, р. рихлого, д. рихлому, з. рихлого, о. рихлим, м. рихлім
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘рихлий’ походить від праслов’янського кореня, пов’язаного з дієсловом ‘рушити’ (порушувати, рухати). Спочатку воно означало ‘пухкий, розпушений’, тобто такий, що легко рухається, розсипається. Це слово споріднене з латиськими словами, що означають ‘пухкий сніг’ або ‘сміття, щебінь’, а також з давньоскандинавським словом, що означає ‘уламки, руїни’. В українській мові від нього утворені дієслова ‘рихлити’ (розпушувати) та ‘рихліти’ (ставати пухким).