1. Який легко роздавлюється, розсипається, розпадається на частини; м’який, крихкий, нещільний.
2. Який має пухку, пористу структуру; сипучий, рихлий.
3. Перен. Про людину: повний, товстий, з м’якими, округлими формами.
пухкий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Легкий, пухкий попілець ляже, вернувшися, в рідну землицю, вкупі з водою там зростить вербицю, — стане початком тоді мій кінець. Будуть приходити люди, вбогі й багаті, веселі й сумні, радощі й тугу нестимуть мені, їм промовляти душа моя буде.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Мара! (З невимовною тугою дивиться на неї). О, не журися за тiло! Ясним вогнем засвiтилось воно, чистим, палючим, як добре вино, вiльними iскрами вгору злетiло. Легкий, пухкий попiлець ляже, вернувшися, в рiдну землицю, вкупi з водою там зростить вербицю, – стане початком тодi мiй кiнець. Будуть приходити люди, вбогi й багатi, веселi й сумнi, радощi й тугу нестимуть менi, їм промовляти душа моя буде. Я обiзвуся до них шелестом тихим вербової гiлки, голосом нiжним тонкої сопiлки, смутними росами з вiтiв моїх. Я їм тодi проспiваю все, що колись ти для мене спiвав, ще як напровеснi тут вигравав, мрiї збираючи в гаю… Грай же, коханий, благаю! починає грати. Спочатку гра його [мелодiї N 15 i 16] сумна як зимовий вiтер, як жаль про щось загублене i незабутнє, але хутко переможний спiв кохання [мелодiя N 10, тiльки звучить голоснiше, жагливiше, нiж у першiй дiї] покриває тугу.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 3:
Василько то стрибав у тi ямки, то розгортав ногами бiлий пухкий снiг. Чорнi, голi дерева стояли в садку, настовбурчившись замерзлими гiлочками, i, наче мертвi, не ворушилися од вiтру.
— Невідомий автор, “177 Ialinka Mikhailo Mikhailovich Kotsiubin”
Частина мови: прикментик () |