1. Жіноче особове ім’я грецького походження, жіноча форма від імені Олександр, що означає “захисниця людей” або “оборонниця”.
2. Рідкісна народна форма жіночого імені Олександра, що вживається переважно в усному мовленні.
олександра
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Там, на станції, нас розшукали давні друзі — композитор Пилип Козицький з дружиною Зоєю Михайлівною, вони допомогли батькові потрапити на прийом до тодішнього президента Академії Олександра Богомольця, і музей було введено до складу Академії. Спочатку всі українські вигнанці жили в Уфі у великому готелі «Башкирія», потім вдалося знайти приміщення для зберігання експонатів музею і винайшли прохідну кімнату для нас (експонати музею зберігалися окремо).
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
А ще раніше — папу Олександра III і Фрідріха Барбароссу. І святого Марка, євангеліста.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
IV Особливо остання праця була зацікавила й розважила Лаговського й навела його на низку ще інших ідей і настроїв — оті студії над українським громадянським життям архіреакційної епохи Олександра Всю свою увагу він нарешті зосередив на цьому, наче забувши, що лікарі рішуче йому забороняли нервуватися політикою.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: t.d. () |