Приклад 1:
І от через кілька днів Олександр Іванович в Інституті викликає мене до свого кабінету, щільно зачиняє двері й пошепки каже мені: «Миленькая, можно я у вас спишу? Вы так хорошо написали!».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Героїня у того трувера — не грекиня Аглая, а індійська красавиця, що була вже причарувала собою самого Олександра… бо це мало діятися аж тоді, як Олександр Македонський підбив Індію. Арістотель був дуже невдоволений з того Олександрового кохання і сварив його.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
Замойський називав навіть імена їхніх призвідців: Голий, Панчоха, Танський, Заремба, Федір Полоус, Поплавський, Мітла, князь Олександр Вороницький, Олександр Гуменецький, Олександр Гулевич, овруцький сотник Олександр Слуцький, Андрій Ганський, Матюша, Ростопча… «Та все це дрібнота, — думав Жолкевський. — Головне — Наливайко».
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
