Словник Української
1. Різким рухом відокремити, відірвати щось від чогось, вирвати.
2. Вийняти, дістати щось, з силою витягуючи або вириваючи.
3. Перен., розм. Витягти, отримати щось від когось з великими труднощами, наполегливими проханнями або примусом.
4. Розм. Сильно обдерти, зіпсувати поверхню чогось, залишивши подряпини або тріщини.
Властивість або стан, коли щось складається з двох членів, частин або компонентів; подвійність структури.
У лінгвістиці: характеристика речення або синтаксичної конструкції, що має два головні члени — підмет і присудок.
У математиці: властивість виразу (наприклад, алгебраїчного), що є двочленом, тобто містить два одночлени, з’єднані знаком плюс або мінус.
1. Математичний вираз, що є сумою або різницею двох одночленів (наприклад: 2a + b, x² – 5y).
2. Біном, двочленник — біноміальний коефіцієнт у комбінаториці та алгебрі.
1. (про тварин, особливо про ссавців) Народжуватися, з’являтися на світ внаслідок вагітності та пологів.
2. (переносно, рідко) Виникати, формуватися в результаті тривалого внутрішнього процесу (про думки, почуття, твори тощо).
1. (фіз., техн.) Властивість або стан системи, пристрою чи явища, що характеризується наявністю або використанням двох різних частот одночасно.
2. (лінгв.) У фонетиці — характеристика звуку (зокрема голосних), що одночасно має дві різні частоти основного тону, що формують його тембр.
1. Тривалий час залишати когось або щось у певному стані, часто незручному або скрутному, змушуючи чекати, терпіти; витримувати, зносити.
2. Утримувати когось під вартою або в ув’язненні; витримувати строк ув’язнення.
3. Дотримуватися певного строку, вичікувати необхідний період часу (наприклад, для дозрівання, настоювання чогось).
1. Властивість або стан, за якого щось складається з двох окремих, часто взаємопов’язаних частин, елементів або аспектів.
2. У літературознавстві та мистецтві — художній принцип або структура твору, що ґрунтується на чіткому поділі на дві контрастні або доповнюючі одна одну частини (наприклад, у композиції, сюжеті).
3. У біології (також “дихотомія”) — спосіб поділу або класифікації, при якому виділяються дві взаємовиключні групи або гілки.
1. (про тварин) Який пройшов видержку — спеціальний догляд, тренування або випробування для досягнення певних якостей, витривалості або навичок.
2. (переносно, про людей або предмети) Який витривав випробування, загартувався у складних умовах; загартований, випробуваний.
Властивість або характеристика числа, що складається з двох цифр (від 10 до 99 включно).
Умовна класифікація чи оцінка, що використовує двозначну шкалу, наприклад, відсоткове значення або рейтинг від 0 до 99.
1. (про людину) Довести себе до виснаження, знемоги через тривалі страждання, важкі умови життя або надмірну працю.
2. (про рослини, тварин) Вижити, зберегтися, незважаючи на несприятливі умови (погану погоду, відсутність догляду тощо).
3. (розм.) Витримати, вистояти, витерпіти до кінця якийсь важкий період, випробування.