Словник Української Мови
Буква
1. Різким рухом відокремити, відірвати щось від чогось, вирвати.
2. Вийняти, дістати щось, з силою витягуючи або вириваючи.
3. Перен., розм. Витягти, отримати щось від когось з великими труднощами, наполегливими проханнями або примусом.
4. Розм. Сильно обдерти, зіпсувати поверхню чогось, залишивши подряпини або тріщини.
Приклад 1:
Приміром, ще в 1903 році Б. Лепкий так окреслював сутність Стефаникових соціально-психологічних драм: «душа хлопська в боротьбі з судьбою, яка завзялася видерти їй все найдорожче, — та й тільки» (Руслан, 20 травня (2 червня)). Сказано, може, й із перебільшеним натиском стосовно наслідків розгортання конфлікту, та зміст його («душа хлопська в боротьбі з судьбою») означено, як на мене, вдало.
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
Ти можеш, найбiльше, видерти шматок мого тiла або вточити кровi з моєї литки… Ах, яка се дрiбниця! Яка се дрiбниця, коли б ти знав.
— Невідомий автор