двочленність

Значення

1. (Лінгвістика) –

   Властивість або стан, коли щось складається з двох членів, частин або компонентів; подвійність структури.

2. (Лінгвістика) –

   У лінгвістиці: характеристика речення або синтаксичної конструкції, що має два головні члени — підмет і присудок.

3. (Математика) –

   У математиці: властивість виразу (наприклад, алгебраїчного), що є двочленом, тобто містить два одночлени, з’єднані знаком плюс або мінус.

Правопис та відмінювання