Значення
-
Почуття глибокого сорому, принизливої ганьби, морального приниження; безчестя, ганьба.
-
Стан, коли людина позбавлена поваги, авторитету; безчестя, ганьба, ганьба.
-
Те саме, що сором; відчуття ніяковості, збентеження через вчинок, який суперечить нормам моралі.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. страм, р. страму, д. страмові, з. страм, о. страмом, м. страмі, к. страме
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘страм’ в українській мові є варіантом ‘сором’ і походить від праслов’янського кореня *sorm-, що означає ‘сором, ганьба’. Це слово пов’язане з дієсловами ‘страмити’ (соромити) та ‘страмитися’ (соромитися), а також з прикметниками ‘страмний’ (соромний) та ‘страмнючий’ (дуже соромний). Історично воно використовувалося для позначення почуття сорому або ганьби, і в сучасній українській мові збереглося в деяких діалектах та фольклорі.