Значення
- (Філософія) –
Властивість або стан, за якого щось складається з двох окремих, часто взаємопов’язаних частин, елементів або аспектів.
- (Література) –
У літературознавстві та мистецтві — художній принцип або структура твору, що ґрунтується на чіткому поділі на дві контрастні або доповнюючі одна одну частини (наприклад, у композиції, сюжеті).
- (Біологія) –
У біології (також “дихотомія”) — спосіб поділу або класифікації, при якому виділяються дві взаємовиключні групи або гілки.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. двочастинність, р. двочастинності, д. двочастинності, з. двочастинність, о. двочастинністю, м. двочастинності, к. двочастинносте