1. (фіз., техн.) Властивість або стан системи, пристрою чи явища, що характеризується наявністю або використанням двох різних частот одночасно.
2. (лінгв.) У фонетиці — характеристика звуку (зокрема голосних), що одночасно має дві різні частоти основного тону, що формують його тембр.