1. Рідкісна назва невеликої риби родини коропових, що мешкає в басейні Дунаю та Дністра; синець звичайний (Ballerus sapa).

2. Заст. Назва рослини з родини айстрових; будяк повстистий (Cirsium eriophorum).

1. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Сіверського Дінця, що протікає територією Харківської області.

2. Власна назва села в Україні, розташованого в Харківській області.

1. Той, хто баламутить, уносить неспокій, розбрат, сіє непорозуміння; бунтар, смутьян.

2. Рідкісна назва вітру, що змішує (баламутить) воду; також — завихрення, хвилювання на поверхні води від вітру.

3. Заст. Неспокійна, метушлива, клопітлива людина; метушник.

1. Дія за значенням дієслова “баламкати” — легковажна, несерйозна розмова, базікання, теревені.

2. Розмова, що не має глибокого змісту або практичної цінності; пусті, марні слова.

1. Рідкісне прізвище українського походження, що може походити від діалектного слова “баламан” (базіка, теревени) або прізвиська.

2. У мовленні мешканців села Баламанівка на Харківщині — самоназва (етнохоронім) для позначення уродженця цього села.

Балалаєчниця — жінка, яка грає на балалайці.

Балалаєчниця — власна назва (прізвисько) жінки, яка виготовляє або продає балалайки.

1. Народний струнний музичний інструмент, поширений переважно серед східнослов’янських народів, що має три струни та трикутний корпус-резонатор, на якому грають перебором або брязканням.

2. Переносно: про щось, що видає різкі, негармонійні звуки, нагадуючи гру на цьому інструменті (зазвичай іронічно або зневажливо).

Властивість за значенням прикметника “балакучий”; схильність до багатослівного, легковажного розмови, постійна потреба говорити.

1. Рідкісна назва місцевості, що походить від слова “балакати” та може вказувати на територію, де люди часто збиралися для розмов.

2. У народній творчості — персонаж або істота, що багато говорить; може використовуватися як прізвисько або образна назва балакучої людини.

1. Той, хто багато й безперестанку говорить, схильний до пустослівства; базіка, теревеня.

2. Рід птахів родини тиранових, поширених у Північній та Південній Америці, що мають видовищне пір’я та голосний спів.

3. (у народній творчості) Фольклорний персонаж, часто птах, що вміє розмовляти і виконує роль вісника або жартівника.