Значення
- (Мистецтво) –
Народний струнний музичний інструмент, поширений переважно серед східнослов’янських народів, що має три струни та трикутний корпус-резонатор, на якому грають перебором або брязканням.
- (Література) –
Переносно: про щось, що видає різкі, негармонійні звуки, нагадуючи гру на цьому інструменті (зазвичай іронічно або зневажливо).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. балалайка, р. балалайки, д. балалайці, з. балалайку, о. балалайкою, м. балалайці, к. балалайко