Значення
- (Лінгвістика) –
Властивість за значенням прикметника “балакучий”; схильність до багатослівного, легковажного розмови, постійна потреба говорити.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. балакучість, р. балакучості, д. балакучості, з. балакучість, о. балакучістю, м. балакучості, к. балакучосте