Властивість за значенням прикметника “балакучий”; схильність до багатослівного, легковажного розмови, постійна потреба говорити.
балакучість
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Але звідки в мене ця балакучість? Уже давно повинен говорити з тобою не я, а Плутарх.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: іменник (однина) |