1. Місто в Україні, адміністративний центр Балаклійського району Харківської області, розташоване на річці Сіверський Донець.
2. (заст.) Той, хто балакає, балакун; красномовець, оповідач.
Словник Української Мови
1. Місто в Україні, адміністративний центр Балаклійського району Харківської області, розташоване на річці Сіверський Донець.
2. (заст.) Той, хто балакає, балакун; красномовець, оповідач.
1. Місто в Україні, Автономна Республіка Крим, розташоване на узбережжі Балаклавської бухти Чорного моря; адміністративно належить до Севастополя.
2. Головний убір, який повністю закриває голову та шию, залишаючи лише невеликий отвір для очей (а іноді й для рота); використовується для захисту від негоди (вітру, холоду) або для приховування обличчя.
1. Рідкісна назва села Балаки (Балаки Львівські) у Львівській області України, що походить від загального апелятива “балака” (болотиста місцевість).
2. (у множині, заст.) Місцевість, де багато балак — невеликих боліт, багнистих ділянок або низин, заповнених водою.
1. Дія за значенням дієслова “балакати” — розмова, говоріння, часто безплідна або легковажна.
2. Звуки, що нагадують людську розмову (про спів птахів, журчання води тощо).
3. Розм. Невиразна, швидка, нерозбірлива мова; базікання.
1. Розмова, бесіда, часто тривала або несуттєва за змістом; балачки, гомін.
2. Заст. Те саме, що балачка (діалектний варіант мови, зокрема українсько-білоруський говор).
1. Розмова, бесіда, часто тривала або несуттєва за змістом; те саме, що балачки, гомін.
2. (уживається переважно у множині) Твори усної народної творчості, перекази, оповіді, казки; фольклорні тексти.
1. Розмовна назва телефонного апарату, засобу для телефонного зв’язку.
2. Переносно: про людину, яка багато і безглуздо говорить, базікало.
1. Рідкісна назва річки Балаклійки (притока Сіверського Дінця) в Харківській області.
2. Місцева (східна) назва рослини з родини айстрових — будяку польового (Cirsium arvense).
1. Діалектне позначення розмови, бесіди, часто гучної або тривалої.
2. У лінгвістиці — власна назва одного з діалектів української мови, поширеного переважно на Слобожанщині (Харківська, частина Сумської та Луганської областей), що характеризується специфічними фонетичними та лексичними особливостями.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
2. Власна назва села в Україні, розташованого в Чернівецькій області, Вижницькому районі.