1. Легка тимчасова дерев’яна будівля для театральних, циркових вистав або ярмаркових розваг, що поширилася в Європі з XVIII століття.

2. Народний комедійний, сатиричний або феєричний театральний вистав, що давався у такій будівлі, часто з використанням ляльок, масок, імпровізації та буфонади.

3. Переносно: безлад, метушня, галас, неорганізована й шумна подія або ситуація.

4. Застаріле: велика, грубо збита будівля, сарай або навіс.

Бала́втидіоз — інфузорна дизентерія, захворювання кишечнику людини, збудником якого є паразитична інфузорія балантидій (Balantidium coli), що характеризується виразковим ураженням товстої кишки, проносом, болем у животі та загальною інтоксикацією.

Балабіле — власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Білгород-Дністровському районі; входить до складу Маразліївської сільської громади.

1. Рідкісне прізвисько або неофіційна назва, що може вживатися для позначення людини (переважно жінки), яка багато й пустопорожньо говорить, базікає.

2. У місцевих говірках — назва певного виду білого гриба (боровика) або іншого гриба з великою опуклою шапкою.

3. Застаріла або діалектна назва предмета округлої, пухнастої форми (наприклад, клубочок пряжі, пухнаста кулька).

1. Рідкісне прізвисько або неофіційна назва, що може вживатися для позначення людини (зазвичай жінки) з певними характерними рисами (наприклад, повноти, неповороткості) або як зменшувально-пестливе ім’я.

2. У місцевих говірках — назва великої, грубої або незграбної речі, часто округлої форми (наприклад, великого буряка, кавуна, головки капусти).

3. Застаріла або діалектна назва для певного виду булки, коржика або іншого хлібобулочного виробу округлої форми.

Балабух — власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Березівському районі.

Балабух — власна назва села в Україні, розташованого в Черкаській області, Звенигородському районі.

Балабух — українське прізвище.

1. Рідкісна назва невеликої річки в Україні, лівої притоки Ворскли, що протікає Полтавською областю.

2. (у діалектах, переважно східних) Невелика, мілководна річка, струмок або балка з водою; заст. — калюжа, болото.

1. Рідкісне прізвище українського походження, що може вказувати на особу з певного регіону або роду.

2. У деяких регіонах України — народна назва рослини з великими, м’ясистими листками або бульбами, часто використовувана як синонім до “борщівник”, “лопух” або “мальва”.

3. У переносному, розмовному значенні — про повну, огрядну, пухку людину (зазвичай дитину).

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “балабон” — невеликий дзвіночок, брязкальце, дзвоник, який видає мелодійний, дзвінкий звук.

2. Розмовна назва квітки дзвоники (Campanula), зокрема її дрібних видів, через схожість форми віночка на дзвіночок.

3. Переносно — про людину (часто дитину), яка багато і жваво розмовляє, теревенить, базікає.

1. Великий дзвін, дзвін з низьким, гучним звуком; калатальний дзвін.

2. Розм. Про людину, яка говорить багато і безглуздо, базікало, теревеня.

3. Розм. Про великий, незграбний предмет або про повну, велику кількість чогось.