Древослів

Словник Української Мови

балабурка

[bɑlɑburkɑ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Геологія) –

    Рідкісна назва невеликої річки в Україні, лівої притоки Ворскли, що протікає Полтавською областю.

  2. (Геологія) –

    (у діалектах, переважно східних) Невелика, мілководна річка, струмок або балка з водою; заст. — калюжа, болото.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. балабурка, р. балабурки, д. балабурці, з. балабурку, о. балабуркою, м. балабурці, к. балабурко

Більше записів