балакун

1. Той, хто багато й безперестанку говорить, схильний до пустослівства; базіка, теревеня.

2. Рід птахів родини тиранових, поширених у Північній та Південній Америці, що мають видовищне пір’я та голосний спів.

3. (у народній творчості) Фольклорний персонаж, часто птах, що вміє розмовляти і виконує роль вісника або жартівника.

Приклади вживання

Приклад 1:
О, який я балакун! Мій Михайле!
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: іменник (однина) |