балакун

Значення

1. (Лінгвістика) –

   Той, хто багато й безперестанку говорить, схильний до пустослівства; базіка, теревеня.

2. (Зоологія) –

   Рід птахів родини тиранових, поширених у Північній та Південній Америці, що мають видовищне пір’я та голосний спів.

3. (Література) –

   (у народній творчості) Фольклорний персонаж, часто птах, що вміє розмовляти і виконує роль вісника або жартівника.

Правопис та відмінювання