Бісмоверол — у давньоукраїнській літературі та перекладах: демонічна істота, злий дух, що вважається втіленням зради, порушення клятви або обітниці; зрадливий біс.

Бісмоверол — у переносному значенні: людина, здатна на зраду, порушення даного слова або обіцянки; віроломна, недобросовісна особа.

1. Політика жорсткого консерватизму, авторитаризму та “залізної руки”, що проводилася Отто фон Бісмарком на чолі Пруссії та Німецької імперії, яка характеризувалася боротьбою з соціалізмом, централізацією влади, милитарізмом та соціальним законодавством з метою зменшення впливу революційних ідей.

2. Період в історії Німеччини (друга половина XIX століття), пов’язаний з об’єднанням німецьких земель на чолі з Пруссією та утвердженням гегемонії Німецької імперії в Європі.

3. У переносному значенні — політика грубої сили, залізної дисципліни, непримиренності та жорсткого адміністрування в управлінні державою або організацією.

Бісмаліт — власна назва, що позначає мінерал класу силікатів, рідкісний різновид берилу з характерним блакитно-зеленим або морсько-зеленуватим кольором, обумовленим домішками хрому та ванадію; цінна ювелірна каменя.

1. (фр. bisque) М’яка, ніжна, повітряна та крихка випічка з яєць, цукру та борошна, що готується без додавання дріжджів; різновид печива, часто у формі маленьких круглих булочок або коржиків.

2. (фр. bisque) Густий суп-пюре з морепродуктів (переважно з раків, омарів, крабів або креветок), риби або овочів, характерною рисою якого є додавання вершків та винного (часто мадерного) соусу.

3. (фр. bisque) У кераміці — неглазурований, одноразово випалений фарфор або бісвітр, що має характерну пористу структуру; використовується для виготовлення статуеток, посуду або як основа для подальшого розпису та глазурування.

4. (фр. bisque) У тенісі та деяких інших іграх з м’ячем (наприклад, крокет) — додаткове очко або удар, який надається гравцеві як фору або компенсація; застарілий термін.

Історична назва єпископа в українській мові (зокрема в давніх текстах та діалектах), що походить від праслов’янського *biskupъ, запозиченого з германських мов (пор. давньоверхньонімецьке biscof).

Назва католицького єпископа в західноукраїнських говірках та історичних текстах, пов’язаних з греко-католицькою (унійною) або римо-католицькою церквою.

Біскотті (італ. biscotti, від biscotto — «двічі випечений») — італійське сухе печиво, традиційно виготовлене з мигдалем, що характеризується подвійним випіканням, через що набуває твердої, крихкої та довготривалої структури.

1. Власна назва невеликого містечка у Франції, розташованого в регіоні Окситанія, департамент Верхні Піренеї.

2. У декоративно-прикладному мистецтві та рукоділлі — невелика, часто багатокутна або фігурна вишита або в’язана серветка-килимок, призначена для покриття підставки під вишивальний гаптівний барабан (підганок) або іншого предмету, щоб захистити поверхню від подряпин або прикрасити її.

1. Кондитерський виріб із збитих яєць, цукру та борошна, що має повітряну, пухку структуру; використовується як основа для тортів, рулетів або самостійний десерт.

2. (у керамічному виробництві) Фарфорова або фаянсова вироба, що пройшла перший випал без нанесення глазурі; має пористий, непрозорий вигляд.

1. (від фр. bisque) — густий суп-пюре з раків, молюсків або риби, приготований з додаванням вершків, вина та спецій, традиційна страва французької кухні.

2. (від англ. bisque) — неглазурована кераміка (переважно білого кольору), що пройшла перший випал, використовується для виготовлення скульптур, ляльок або як основа для подальшого розпису та глазурування.

3. (від англ. bisque) — у деяких видах спорту (теніс, гольф) — форова перевага, наприклад, право на один удар або очко, що надається слабшому гравцеві для зрівняння шансів.

1. У народних віруваннях та міфології — жіночий демонічний персонаж, зла душа померлої жінки або жінка, одержима нечистою силою; жінка-біс, відьма, чаклунка.

2. Переносно — зла, сварлива, злісна жінка.