• біспінор

    1. У фізиці елементарних частинок — математичний об’єкт, що описує ферміони (наприклад, електрони) у просторі-часі та є представленням групи Лоренца; складається з двох зв’язаних двокомпонентних спінорів Вейля, що перетворюються за різними представленнями групи Лоренца.

    2. У теорії поля та квантовій механіці — 4-компонентна спінорна величина, яка є прямим добутком двох різних 2-компонентних спінорів і використовується для опису частинок зі спіном 1/2 у релятивістських рівняннях, таких як рівняння Дірака.

  • біспора

    1. У мікології: рід грибів родини Psathyrellaceae, представники якого мають двоспорові базидії (базидії з двома спорами замість чотирьох, що характерно для більшості базидіомікотових грибів).

    2. У ботаніці (істор.): застаріла назва деяких видів рослин, зокрема з роду двозернятка (Biscutella).

  • біспектр

    1. (в астрономії) Спектр, отриманий одночасно в двох діапазонах електромагнітного випромінювання (наприклад, у видимому та інфрачервоному) для одного об’єкта спостереження.

    2. (в обробці сигналів та статистиці) Математичне уявлення, яке є узагальненням поняття спектра потужності і характеризує зв’язок між різними частотними компонентами випадкового процесу, виявляючи квадратичні взаємозв’язки та відхилення від нормальності.

  • бісоціація

    1. У психології та теорії творчості — процес мимовільного поєднання двох ізольованих, часто несумісних між собою, сфер думки, образів або понять, що призводить до раптового усвідомлення зв’язку між ними та народжує нову ідею, жарт або творче відкриття; механізм, що лежить в основі інсайту та гумору.

    2. У соціології — стан одночасної приналежності індивіда до двох різних соціальних груп, культур або систем цінностей, що може породжувати внутрішній конфлікт або, навпаки, сприяти інтеграції та розумінню.

  • бісота

    1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.

    2. (рідко, заст.) Власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра, що протікає територією Тернопільської та Івано-Франківської областей (інша назва — Бистриця Тисменицька).

  • бісолітон

    1. У фізиці та математиці — хвильовий пакет або солитоноподібна структура, що складається з двох тісно пов’язаних солитонів, які рухаються як єдине ціле, зберігаючи свою форму внаслідок динамічної рівноваги між нелінійними та дисперсійними ефектами середовища.

    2. У теорії інтегровних систем — точний розв’язок певних нелінійних диференціальних рівнянь у приватних похідних (наприклад, рівняння Кортевега — де Фріза), що описує взаємодію двох солитонів, які можуть злипатися або розсіюватися, не змінюючи своєї форми після взаємодії.

  • бісоліт

    1. (в астрономії) Період обертання Сонця навколо центра Галактики, що становить близько 200 мільйонів земних років; галактичний рік.

    2. (в геології, палеонтології) Дуже великий проміжок часу, що дорівнює приблизно одному галактичному року (близько 200 млн років); використовується для вимірювання тривалості геологічних ер та масштабних еволюційних процесів.

  • біснуватість

    1. Стан одержимості, коли людина, згідно з релігійними уявленнями, перебуває під владою нечистої сили (біса); біснування, одержимість.

    2. Переносно: надмірне збудження, шаленість, несамовитість у поведінці або висловлюваннях.

  • біснування

    1. Стан одержимості, коли людина, на думку віруючих, перебуває під владою нечистої сили (біса), що проявляється в несамовитій поведінці, конвульсіях, агресії або непритомності.

    2. Переносно: надзвичайно бурхливе, шалене виявлення якихось почуттів (радості, люті, відчаю тощо); несамовитість, шаленіння.

  • бісміт

    1. Хімічний елемент з атомним номером 83, простий речовиною якого є крихкий сріблясто-білий метал з рожевим відтінком; позначається символом Bi, латинська назва Bismuthum.

    2. Рідкісний мінерал, самородний елемент, що складається з цього металу; зустрічається в природі у вільному стані, часто у вигляді кристалів.