Словник Української Мови
Апологетика — це розділ богословської науки, основним завданням якого є захист і обґрунтування догматів християнської віри.
У переносному значенні це слово означає захисне виправдання або надмірне вихваляння будь-якого вчення, суспільного устрою тощо.
Прикметник, що означає: сповнений апологетики (у другому значенні цього слова).
Яскравою ознакою сучасної буржуазної соціології є її схильність до апології. Свою головну теоретичну мету ця наука вбачає в тому, щоб виправдовувати й захищати лад капіталізму (за джерелом: Комуніст України, №5, 1961, стор. 73).
1. Обмін подарунками, коли один дар надається як відповідь на інший.
2. У граматиці — речення, що залежить від головного та вступає з ним у підрядний зв’язок.
3. У риториці — фрагмент ораторського виступу, де той, хто говорить, звертається до аудиторії з проханням про виявлення милосердя до обвинуваченого.
Процес додавання чогось, накладання одного шару на інший, утворення нашарувань або поступове нарощування.
Дія, внаслідок якої дві поверхні зближуються, прилаштовуються одна до одної або приєднуються.
Біологічний процес збільшення обсягу тканин живого організму або клітинних стінок, що відбувається за рахунок осідання та накопичення нових шарів речовини на вже існуючій поверхні.
У граматиці — термін, що має таке саме значення, як і «прикладка» (друге значення цього слова).
Апойкія — це історичний термін, що позначає нове поселення (виселок), засноване переселенцями під час другої хвилі колонізації в регіонах грецьких міст-колоній.
Цей іменник чоловічого роду позначає давній християнський текст, створений у першому столітті нашої ери. Ця книга, що належить до церковного письменства, містить збірку таємничих пророцтв, присвячених кінцю світу.
Прикметник, що походить від іменника «апокаліпсис» та характеризує щось пов’язане з ним. Наприклад: апокаліпсичні образи майбутнього.
Це галузь знань, що досліджує апокаліпсиси.
АПОКАЛІПТИЧНИЙ, -а, -е. Має таке саме значення, як і слово “апокаліпсичний”. У художньому творі “Таврія” (1952, стор. 115) Олеся Гончара персонаж Гриша з одержимістю поширював серед оточуючих почуття безнадії та розпачу, лякаючи їх похмурими апокаліптичними образами прийдешнього.
Апокриф — це давній релігійний твір легендарного характеру, який не повністю відповідав офіційній церковній доктрині, через що його відкидала церква та не вважала священним текстом.
Як ілюстрація: у працях відзначається, що науковець Ренан, на думку автора, марно зневажливо ставився до неканонічних євангелій та різноманітних апокрифів.
Також наводиться приклад, що в окремих апокрифах, де описується боротьба Бога з дияволом як протистояння двох рівносильних сторін, явно порушується феодальний принцип підпорядкування нижчих вищим, що було основою ієрархії тогочасної суспільної системи.