Значення
- (Релігія) –
Стан одержимості, коли людина, згідно з релігійними уявленнями, перебуває під владою нечистої сили (біса); біснування, одержимість.
- (Психологія) –
Переносно: надмірне збудження, шаленість, несамовитість у поведінці або висловлюваннях.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. біснуватість, р. біснуватості, д. біснуватості, з. біснуватість, о. біснуватістю, м. біснуватості, к. біснуватосте