1. Стан одержимості, коли людина, згідно з релігійними уявленнями, перебуває під владою нечистої сили (біса); біснування, одержимість.
2. Переносно: надмірне збудження, шаленість, несамовитість у поведінці або висловлюваннях.
біснуватість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |