Значення
- (Релігія) –
Стан одержимості, коли людина, на думку віруючих, перебуває під владою нечистої сили (біса), що проявляється в несамовитій поведінці, конвульсіях, агресії або непритомності.
- (Психологія) –
Переносно: надзвичайно бурхливе, шалене виявлення якихось почуттів (радості, люті, відчаю тощо); несамовитість, шаленіння.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. біснування, р. біснування, д. біснуванню, з. біснування, о. біснуванням, м. біснуванні, к. біснування