1. Наявність бісмуту в якомусь сполуці, матеріалі або середовищі; кількісний вміст бісмуту в чомусь.

2. (у геології, хімічній технології) Властивість мінералу, руди, промислового продукту містити у своєму складі бісмут як характерний компонент.

Мінерал класу оксидів, гідроксид висмуту з формулою Bi₂O₃, що зустрічається у вигляді землястих мас або нальотів жовтого, зеленуватого або сірого кольору; природний оксид висмуту.

Бісмутин — мінерал класу сульфідів, природний сульфід бісмуту (Bi₂S₃), що зустрічається у вигляді довгих призматичних кристалів сіро-сталевого кольору з сильним металевим блиском; важлива руда для отримання бісмуту.

1. Хімічний радикал або залишок, що походить від бісмуту, має формулу BiH₄⁻ або уявну структуру Bi≡, і входить до складу деяких неорганічних сполук.

2. (У спеціальній літературі) Назва гіпотетичної двоатомної молекули бісмуту (Bi₂), аналогічної до “диводню” чи “дикисню”.

1. (медичний термін) Хронічне отруєння бісмутом, що виникає при тривалому застосуванні лікарських препаратів, що його містять; характеризується ураженням нирок, слизових оболонок та нервової системи.

2. (хімічний термін) Властивість деяких сполук бісмуту утворювати при їх розчиненні в кислотах колоїдні розчини.

Хімічна сполука бісмуту з іншим елементом, де бісмут виступає більш електропозитивним компонентом (наприклад, бісмутид магнію Mg₃Bi₂).

1. Хімічна сполука, в якій бісмут виступає як центральний атом у складі аніону, наприклад, бісмутат натрію (NaBiO₃).

2. Сіль бісмутової кислоти, що містить аніон BiO₃⁻ або інші аніони з бісмутом у високому ступені окиснення (+5).

1. Хімічний елемент з атомним номером 83, що належить до групи напівметалів, позначається символом Bi; важкий, крихкий метал сріблясто-білого кольору з рожевим відтінком, стійкий до дії повітря та води.

2. Проста речовина, виготовлена з цього елемента, яка використовується в промисловості (у легкоплавких сплавах, як каталізатор), медицині, електроніці та косметиці.

Бісмонохлорид — неорганічна сполука, хлорид бісмуту, що має формулу BiCl. Це тверда речовина, проміжний продукт у хімічних процесах, який нестійкий за звичайних умов і схильний до диспропорціонування на металічний бісмут та трихлорид бісмуту (BiCl₃).

Бісмонооксид — хімічна сполука бісмуту з киснем, що має формулу Bi₂O; нестійкий оксид бісмуту, який існує лише за особливих умов або як проміжна сполука.

Бісмонооксид — застаріла або альтернативна назва оксиду бісмуту(III) (Bi₂O₃), основної та стабільної сполуки бісмуту з киснем, що застосовується у кераміці, скловарінні та як пігмент.