Древослів

Словник Української Мови

бісмутат

[bismutɑt] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Хімія) –

    Хімічна сполука, в якій бісмут виступає як центральний атом у складі аніону, наприклад, бісмутат натрію (NaBiO₃).

  2. (Хімія) –

    Сіль бісмутової кислоти, що містить аніон BiO₃⁻ або інші аніони з бісмутом у високому ступені окиснення (+5).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бісмутат, р. бісмутату, д. бісмутатові, з. бісмутат, о. бісмутатом, м. бісмутаті, к. бісмутате

Більше записів