1. (медичний термін) Хронічне отруєння бісмутом, що виникає при тривалому застосуванні лікарських препаратів, що його містять; характеризується ураженням нирок, слизових оболонок та нервової системи.
2. (хімічний термін) Властивість деяких сполук бісмуту утворювати при їх розчиненні в кислотах колоїдні розчини.