бісмарківщина

1. Політика жорсткого консерватизму, авторитаризму та “залізної руки”, що проводилася Отто фон Бісмарком на чолі Пруссії та Німецької імперії, яка характеризувалася боротьбою з соціалізмом, централізацією влади, милитарізмом та соціальним законодавством з метою зменшення впливу революційних ідей.

2. Період в історії Німеччини (друга половина XIX століття), пов’язаний з об’єднанням німецьких земель на чолі з Пруссією та утвердженням гегемонії Німецької імперії в Європі.

3. У переносному значенні — політика грубої сили, залізної дисципліни, непримиренності та жорсткого адміністрування в управлінні державою або організацією.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |