1. Жінка, яка працює бурлаком, тягне судно бечевою проти течії річки.

2. Рідкісна назва рослини з родини айстрових, відомої також як будяк, чортополох асирійський (Onopordum acanthium).

3. У народній творчості — українська народна пісня, зазвичай ліричного або жартівливого характеру, в якій оспівується доля бурлаків.

1. Історична назва території на півдні сучасної України (переважно в межах сучасної Херсонської області), яка в XVI–XVIII століттях була вільним, слабозаселеним краєм, де селилися втікачі від кріпацтва та осідали запорозькі козаки, що займалися скотарством, рибальством та промислами.

2. Узагальнена назва способу життя, побуту та господарської діяльності вільних поселенців (бурлаків) на займаних ними південноукраїнських землях, що характеризувалося відсутністю кріпацтва, вільним володінням землею та скотарським укладом.

1. Соціальний стан, професія або спосіб життя бурлаків — найманих робітників, які в доіндустріальну епоху працювали на річковому судноплавстві, переважно на волокових суднах (тяглих за допомогою канатів), а також у портах та на інших підсобних роботах.

2. Історико-культурне явище, пов’язане з масовим сезонним відходом (переважно чоловічого населення) на заробітки до судноплавних районів Дніпра, Південного Бугу, Дону та інших річок, що сформувало особливий побут, фольклор і світогляд.

3. Переносно — важка, бідна на радощі, кочова або бездомна життя; символ волі, але й важкої праці та злиднів.

1. Історична професія та спосіб заробітку, що полягав у роботі бурлаків — найманих робітників, які вручну тягнули (били) баржі та інші судна проти течії річки за допомогою канатів.

2. Переносно — важка, виснажлива, часто монотонна фізична праця; конання.

3. Переносно — бродяжне, безпутне життя; волоцюга.

1. Найманий робітник на річковому судні, який тягнув його за допомогою каната вздовж берега проти течії (в Україні та Росії до появи пароплавів).

2. Переносно: бідний, бездомний мандрівник, волоцюга; людина, яка веде блукаючий, безладний спосіб життя.

3. У переносному значенні: сильна, витривала, загартована важкою працею людина.

1. Найманий робітник на річковому судноплавстві, який тягнув судна вздовж берега за допомогою канатів (бурлачив).

2. Переносно: бідний, бездомний мандрівник або наймит, який переходить з місця на місце в пошуках заробітку.

3. Історично: вільна, незакріпачена людина на Запорізькій Січі, яка не входила до козацького товариства (не реєстровий козак) і наймалася на роботу.

1. (заст.) Бурлак, найманий робітник на судноплавних річках, який тягнув судно бичами або на себе.

2. (перен., розм.) Про сильного, міцно збудованого чоловіка, часто простого, невибагливого у побуті.

3. (перен., розм., зневажл.) Про неотесану, грубу або некультурну людину.

Властивість за значенням прикметника “буркітливий”; схильність до буркотіння, невдоволеного, дражливого базікання або нарікання.

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.

2. (рідко, діал.) Глухий, невиразний шум, гуркіт, дзюрчання (наприклад, води).

1. Розмовна назва села Бурківці (Бурківка) у Вінницькій області України, що походить від прізвища Бурко або від слова “буркати”.

2. Місцева назва річки Безіменної, лівої притоки Південного Бугу, що протікає через село Бурківці у Вінницькій області.

3. Розмовна назва залізничної станції, розташованої поблизу села Бурківці на лінії Жмеринка — Могилів-Подільський.