бурлак

1. Найманий робітник на річковому судноплавстві, який тягнув судна вздовж берега за допомогою канатів (бурлачив).

2. Переносно: бідний, бездомний мандрівник або наймит, який переходить з місця на місце в пошуках заробітку.

3. Історично: вільна, незакріпачена людина на Запорізькій Січі, яка не входила до козацького товариства (не реєстровий козак) і наймалася на роботу.

Приклади вживання

Приклад 1:
Еней був парубок моторний І хлопець хоть куди козак, Удавсь на всеє зле проворний, Завзятійший од всіх бурлак. Но греки, як спаливши Трою, Зробили з неї скирту гною, Він взявши торбу тягу дав; Забравши деяких троянців, Осмалених, як гиря, ланців, П’ятами з Трої накивав.
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: іменник (однина) |