бурлака

1. Найманий робітник на річковому судні, який тягнув його за допомогою каната вздовж берега проти течії (в Україні та Росії до появи пароплавів).

2. Переносно: бідний, бездомний мандрівник, волоцюга; людина, яка веде блукаючий, безладний спосіб життя.

3. У переносному значенні: сильна, витривала, загартована важкою працею людина.

Приклади вживання

Приклад 1:
І миттю осідлавши рака, Схвативсь на його, мов бурлака, І вирнув з моря як карась. Загомонів на вітрів грізно: “Чого ви гудете так грізно?
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: іменник (однина) |