бурлацтво

[burlɑt͡stʋo] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Історія) –

    Соціальний стан, професія або спосіб життя бурлаків — найманих робітників, які в доіндустріальну епоху працювали на річковому судноплавстві, переважно на волокових суднах (тяглих за допомогою канатів), а також у портах та на інших підсобних роботах.

  2. (Історія) –

    Історико-культурне явище, пов’язане з масовим сезонним відходом (переважно чоловічого населення) на заробітки до судноплавних районів Дніпра, Південного Бугу, Дону та інших річок, що сформувало особливий побут, фольклор і світогляд.

  3. (Література) –

    Переносно — важка, бідна на радощі, кочова або бездомна життя; символ волі, але й важкої праці та злиднів.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бурлацтво, р. бурлацтва, д. бурлацтву, з. бурлацтво, о. бурлацтвом, м. бурлацтві, к. бурлацтво

Більше записів