1. Стосовний до електротонографії — методу реєстрації та аналізу тонів (наприклад, мовленнєвих) за допомогою спеціальних електронних приладів.
2. Отриманий, створений або працюючий за допомогою електротонографа.
-
волочилка
1. Пристрій для волочіння (витягування) металевих заготівок через отвір для надання їм потрібної форми та перерізу, що використовується у металообробці.
2. Розмовна назва довгої, нудної справи, процесу або ситуації, яка затягується; волокита.
3. Діалектне: знаряддя для боронування, яке волочать по землі; борона-волокуша.
-
волочебник
1. Учасник весняного обрядового обходу дворів із співом волочебних пісень (волочебок), який здійснювався на Великдень або на Юрія; волочебників часто називали також “волочільниками”.
2. Збірник текстів волочебних пісень, призначений для виконання під час цього обряду.
-
гейкнути
1. Вигукнути, крикнути, зазвичай голосно та різко.
2. (У значенні власної назви/терміна, пов’язаного з брендом) Опублікувати повідомлення, зробити допис або активність у соціальній мережі X (колишній Twitter), використовуючи функцію «Твіт», яка після ребрендингу платформи на X іноді жартівливо називається «гейк».
-
електротонограф
Електротонограф — пристрій для реєстрації та графічного відображення змін електричного потенціалу (тону) гладеньких м’язів, зокрема судин, у процесі їхньої діяльності.
-
волочба
1. Історичний термін: система земельної міри та землекористування в Україні часів Великого князівства Литовського та Речі Посполитої (XVI–XVIII ст.), за якої земля ділилася на волоки — ділянки певної площі (близько 16–21 га), призначені для обробітку однією сім’єю; саме впровадження цієї системи.
2. Власна назва: історична назва низки населених пунктів в Україні, що походить від цього терміна (наприклад, село Волочба у Сумській області).
3. Застаріле, діалектне: важка, тяжка праця; волочіння, тяганина або процес тягнення, пересування чогось важкого.
-
волоцюзтво
1. Спосіб життя, пов’язаний із постійними мандрівками, переходами з місця на місце, часто з метою збору милостині або випадкового заробітку; бродяжництво.
2. Переносно — безцільне, марне блукання, пересування або духовні пошуки без чіткого напрямку.
3. Істор. Явище в Україні XVI–XVIII століть, коли окремі групи населення (зокрема, козаки, селяни-втікачі) вели життя мандрівників або осідали на вільних землях (наприклад, у Запорозькій Січі), уникаючи кріпацтва та соціального гніту.
-
гейкатися
Гейкатися — уживатися, знаходити спільну мову, добре ладити з кимсь; товаришувати, дружити.
-
волоцюга
1. Людина, яка постійно переходить з місця на місце, веде бродяче життя; бурлака, бродяга, волочай.
2. Перен. Людина, яка не має постійного місця проживання або роботи, веде безладний, марнотратний спосіб життя; гультяй, ледар.
-
електротон
1. (фізіол.) Зміна збудливості нервової або м’язової тканини під впливом постійного електричного струму, що проявляється поблизу електродів (анелектротон — біля анода, кателектротон — біля катода).
2. (фіз., заст.) Стан або властивість наелектризованого тіла, що оточує його електричне поле.