волочилка

[ʋolot͡ʃɪlkɑ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Техніка) –

    Пристрій для волочіння (витягування) металевих заготівок через отвір для надання їм потрібної форми та перерізу, що використовується у металообробці.

  2. (Лінгвістика) –

    Розмовна назва довгої, нудної справи, процесу або ситуації, яка затягується; волокита.

  3. (Сільське господарство) –

    Діалектне: знаряддя для боронування, яке волочать по землі; борона-волокуша.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. волочилка, р. волочилки, д. волочилці, з. волочилку, о. волочилкою, м. волочилці, к. волочилко

Більше записів