Значення
- (Фізіологія) –
(фізіол.) Зміна збудливості нервової або м’язової тканини під впливом постійного електричного струму, що проявляється поблизу електродів (анелектротон — біля анода, кателектротон — біля катода).
- (Фізика) –
(фіз., заст.) Стан або властивість наелектризованого тіла, що оточує його електричне поле.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. електротон, р. електротону, д. електротонові, з. електротон, о. електротоном, м. електротоні, к. електротоне