1. (фізіол.) Зміна збудливості нервової або м’язової тканини під впливом постійного електричного струму, що проявляється поблизу електродів (анелектротон — біля анода, кателектротон — біля катода).
2. (фіз., заст.) Стан або властивість наелектризованого тіла, що оточує його електричне поле.